Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 916/1706/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства банк "Меркурій"на рішеннявід 22.07.2014 господарського суду Одеської області та на постанову від 02.09.2014Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/1706/14 господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій"доПублічного акціонерного товариства "ФІНБАНК"простягнення 12 659 689,25 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаГендеровська Ю.О. (дов. від 16.06.2014 № 52);відповідачане з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.11.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" (надалі - ПАТ Банк "Меркурій") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ФІНБАНК" (надалі - ПАТ "ФІНБАНК") про стягнення грошових коштів у розмірі 800 600,00 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ (1 євро/15,812752 грн.) станом на 30.04.2014 складає 12659689,25 грн. за Договором № 04/11-02 про надання міжбанківського депозиту від 11.04.2013.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.2014 у справі № 916/1706/14 (суддя Лічман Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 (колегія суддів: Лисенко В.А. - головуючий, судді - Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ Банк "Меркурій" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 скасувати, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки не надано належної правової оцінки умовам Договору застави майнових прав № 18/02/Z від 18.02.2014 з урахуванням приписів ст. ст. 546, 584 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки припинення грошового зобов'язання у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі порушує черговість задоволення вимог кредиторів, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 606 Цивільного кодексу України. Не врахування зазначених законодавчих приписів призвело до прийняття незаконних судових актів, що є підставою для їх скасування.

Відповідач - ПАТ "ФІНБАНК" надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Крім цього, 18.11.2014 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без його участі з посиланням на неможливість направити свого представника у судове засідання кас-аційної інстанції.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 800 600,00 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ (1 євро/15,812752 грн.) станом на 30.04.2014 складає 12659689,25 грн. на підставі Договору № 04/11-02 про надання міжбанківського депозиту від 11.04.2013 (надалі - Договір-1), укладеного між ПАТ "ФІНБАНК" (Банк) та ПАТ Банк "Меркурій" (Вкладник), під 1% річних зі строком повернення (з урахуванням Додаткових угод) до 18.03.2014. Позовні вимоги обгрунтовані неповерненням відповідачем банківського депозиту у строки встановлені договором, які позивач просить стягнути відповідно до ст. ст. 526, 629, 1058 Цивільного кодексу України частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приймаючи рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд, виходив з того, що 11.04.2013 між ПАТ "ФІНБАНК" (Банк-Вкладник) та ПАТ Банк "Меркурій" (Банк-Позичальник) укладений інший Договір № 11-1/04 про надання міжбанківського депозиту (надалі - Договір-2), за умовами якого Банк-Вкладник розмістив у Банку-Позичальнику міжбанківський депозит у сумі 8000000,00 грн. під 8 % річних, зі строком повернення (з урахуванням Додаткових угод) до 18.03.2014.

Крім цього, 11.04.2013 між ПАТ "ФІНБАНК" (Заставодержатель) та ПАТ Банк "Меркурій" (Заставодавець) укладений Договір застави майнових прав № 11-1/04/Z, відповідно до умов якого ПАТ Банку "Меркурій" передало в заставу ПАТ "ФІНБАНК" майнові права за Договором про надання міжбанківського депозиту № 04/11-02 від 11.04.2013 (щодо повернення 800000,0 євро) з метою забезпечення зобов'язань відповідача по поверненню останньому грошових коштів у сумі 8 000 000,0 грн. на підставі Договору № 11-1/04 від 11.04.20013.

Також, 11.04.2013 між ПАТ Банк "Меркурій" (Заставодержатель) та ПАТ "ФІНБАНК" (Заставодавець) укладений Договір застави майнових прав № 12-28-07, за умовами якого ПАТ "ФІНБАНК" передало в заставу ПАТ Банку "Меркурій" майнові права за Договором про надання міжбанківського депозиту № 11-1/04 (щодо повернення 8000000,00 грн.) з метою забезпечення зобов'язань позивача за Договором № 04/110-02 від 11.04.2013.

Зазначені договори застави переукладалися сторонами, у зв'язку з перенесенням строку повернення грошових коштів за депозитними договорами.

18.02.2014 між ПАТ "ФІНБАНК" (Банк) та ПАТ Банк "Меркурій" (Цедент) укладений Договір цесії № 18/02/Ц (уступки права вимоги), за яким ПАТ Банк "Меркурій" передано ПАТ "ФІНБАНК" право вимоги за Договором-1 щодо повернення 800000,00 євро та відсотків на умовах, визначених Договором цесії.

Відповідно до пункту 1.2. Договору цесії його складено на підставі Договору застави майнових прав № 18/02/Z від 18.02.2014, який укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань ПАТ Банк "Меркурій" перед ПАТ "ФІНБАНК" відносно повернення розміщеного за Договором-2 депозиту в сумі 8000000,00 грн. та відсотків. Договір цесії вступає в силу з моменту виникнення у ПАТ "ФІНБАНК" права стягнення заборгованості з ПАТ Банк "Меркурій" по Договору-2, тобто з 18.03.2014 (п. 4.1. Договору цесії).

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, на підставі укладеного між сторонами Договору цесії № 18/02/Ц (уступки права вимоги) від 18.02.2014, який набрав чинності з 18.03.2014, ПАТ "ФІНБАНК" стало кредитором по Договору № 04/11-02 про надання міжбанківського депозиту від 11.04.2013, в якому останній (відповідач) є боржником, а отже в правовідносинах, що виникли між ПАТ "ФІНБАНК" (Банк, боржник) та ПАТ Банк "Меркурій" (Вкладник, кредитор) на підставі Договору № 04/11-02 від 11.04.2013, відбулося поєднання (в особі ПАТ "ФІНБАНК") боржника і кредитора в грошовому зобов'язанні.

В силу приписів ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ПАТ Банк "Меркурій" про стягнення депозиту з нарахованими процентами у розмірі 800 600,00 євро з ПАТ "ФІНБАНК", оскільки зобов'язання за Договором № 04/11-02 про надання міжбанківського депозиту від 11.04.2013 припинено у зв'язку з поєднанням в цьому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі.

При цьому господарськими судами відхилено посилання позивача на неможливість припинення зобов'язання відповідача за Договором № 04/11-02 про надання міжбанківського депозиту від 11.04.2013 на підставі Договору цесії № 18/02/Ц (уступки права вимоги) від 18.02.2014, оскільки ПАТ Банк "Меркурій" знаходиться в процедурі припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", положеннями якого заборонено здійснювати задоволення будь-яких вимог вкладників під час тимчасової адміністрації, з огляду на наступне.

Так, постановою Правління Національного банку України від 13.03.2014 № 133 віднесено ПАТ Банк "Меркурій" до категорії неплатоспроможних, і на виконання зазначеної Постанови, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 15 від 14.03.2014 введено в ПАТ Банк "Меркурій" тимчасову адміністрацію.

В частині 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В силу приписів частини 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до частини 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VІ в редакції, яка діяла на момент набрання чинності договором цесії, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Водночас, частиною 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", договори, зазначені в частині 2 цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Таким чином, чинним законодавством визначено категорії договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, які є нікчемними. При цьому підписаний сторонами до введення тимчасової адміністрації договір цесії не входить до переліку договорів, визначених в частині 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а отже свідчить про відсутність підстав вважати договір цесії таким, що не породжує правових наслідків.

Крім того, зміна кредитора у зобов'язанні (уступка права вимоги) не змінює черговість задоволення вимог кредиторів ПАТ Банк "Меркурій" після відкликання у останнього банківської ліцензії (Постанова Правління НБУ від 10.06.2014 № 340) та здійснення ліквідаційної процедури (Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.06.2014 № 47), оскільки на підставі Договору цесії відбулось припинення зобов'язання відповідача перед позивачем, а не зарахування зустрічних вимог.

За встановленого, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів попереднії інстанцій відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі позивача, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 та рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2014 у справі № 916/1706/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

Л.Б. Іванова